я обіцяла вже декільком людям детальний звіт, отож тримайте))
ДО ПОБІЧЕННЯДО ПОБІЧЕННЯ
отож я виїхала з дому вчасно, навіть нічого не забула, навіть сіла спокійно в маршрутку й доїхала до вокзалу. потяг одеса-львів вже подавався, але я вирішила зробити ще мільйон лівих маніпуляцій, щоб вже за останні 10 хвилин скакати у свій сьомий (АНЯНЯ) вагон. і там я зрозуміла що я вимикаю російську. надовго. бо натовп студентів, всі україномовні, і навіть дістати коментарі де фотка путіна на шпальті... кароч не хотілось хд ще й мати подзвонила хд я їй потім скинула смс що я тут асимілююсь. вона перетелефонувала і на ломаній азіровці мені видає: "ну як там ваші справи?" хд мене порвало! це з її боку було дуже шляхетно, справді. я з нею говорила недовго, бо мене зморило. студентики ще там щось бігали реготали грали в карти, а я поклала голову на подушку, а коли відкрила очі, то навкруги було темно, а коло мене лежав пакет із білизною хд біда кароч, бо майже всі залишки ночі я проїблувала з плеером. вчити конспект з масових комунікацій? ні, не чула хд
МОЯ ПЕРША МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГАМОЯ ПЕРША МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГА
феля зателефонував мені ближче шостої ранку, коли потяг вже зупинявся у львові. насправді в мене склалося враження, що ось я сіла в одесі і до самого львова їду через чиюсь дупу, бо настільки темно було за вікном, що я вже гадала що заїхала у якесь пекло хд але львівський вокзал виявився здоровезним, а феля - пунктуальним!

але це був лише початок. потрохи світало, а феля вирішив показати мені кльовий собор в готичному стилі. собор був дійсно зашибезний, ще й з підсвіткою, але найкрутіше було те що там поряд були вулиці степана бандери та воїнів упа! саме так!!! це примусило мене випасти в істерично-піднесений стан аж поки до нас не приїхав типовий львівський трамвайчик.
трамвайчик повіз нас вузенькими львівськими вулочками. мене вразило, як у такому просторі в змозі розминутись аж два трамвая! це справді диво! а ще львів'яни вирішили, що якщо в них нема метро, то вони будуть у трамваях казати про наступні станції двома мовами тощо. одного разу дівчина, що називала станції, сказала що непогано було б придбати квитки. ахаха! феля дав мені п'ятірочку і я тричі підходила до тої двері, аж поки не побачила, що там треба запхати купюру до такої виїмки і задвинути до водія, а потім жестами йому пояснювати, що мені треба два квитки хд проте я їх отримала і навіть засунула до компостеру. то була моя перемога, бо феля до цього ще на львівських трамваях не їздив, отож я після аналогічних автобусів у литві була більш обізнана))
ЧАСТИНА, В КОТРІЙ Я НАМАГАЮСЬ ЗАХОПИТИ НОВІ ТЕРИТОРІЇЧАСТИНА, В КОТРІЙ Я НАМАГАЮСЬ ЗАХОПИТИ НОВІ ТЕРИТОРІЇ
для жителя одеси всі маршрутки дивні, бо в одесі ти платиш за те, щоб вийти. а тут ти заходиш, даєш гроші (до речі дві гривні, а не 2 грн 50 коп як у нас) і потім вже називаєш зупинку! а ще я вам скажу, їздити бруківкою на колесному транспорті, то + безкоштовний масаж та +100 к намаганню не наїбнутись, якщо ти стоїш. а феленька живе майже за містом в справжніх хоромах, де підлога настільки гаряча, що якщо довго стояти на місці то можна отримати опіки хд тому я бігав по кухні та переживав що не в силах зайняти настільки багато простору хд мене це нервувало, проте феля нагодував мене омлетом з сиром! от знає, знає же, що я люблю на сніданок найбільш за все! я жер та заспокоювався, а потім ми пили смачненьку каву, що я привіз з одеси)
феля дуже довго шукав сеанси п'ятої влади і зчасом ми дійшли висновку, що треба їхати в планету кіно. от фігня, планета кіно і в одесі є але то таке, ми вирішили до сеансу таки поїхати у місто і пошаритись місцевими провулочками.
ЯК ІРА СТАЛА ДОВАКІНОМЯК ІРА СТАЛА ДОВАКІНОМ
ще коли ми їхали на трамваї, мене до сліз вбив великий напис "сало" на якійсь стінці. я іржала як наркоман, а феля казав що то ресторан, і коли я цей напис побачила ще раз то примусила фелю фоткати мене і з того часу феля фоткав мене усюди, приговорюючи про мене "ай вонт дис, ай вонт дат, ай вонт евріфінг!" хд
ми ходили біля великого постамента данилові галицькому, якого всі чомусь називають просто кінь (тобто данили там немає, ні, то вже другорядне хд), а потім вийшли на той проспект, де оперний театр та велика статуя шевченка. оперний театр мені сподобався але одеський все одно найкращий, а ось шевченко то в мене взагалі улюблена тема хд бо я його прозвала МС SheWWchenko за ту епічну позу та складні жести руками. ну справді, я перлась, самі подивіться! хд
наугаравшись з шевченка (ви не подумайте, я його дуже люблю), я несподівано погодилась піти з фелею на високий замок. справді. я не знала, що це. а коли дізналась, було вже дуже пізно хДДД
отож високий замок - то найвища точка львову, звідки видно усе місто. це такий здоровезний пагорб, на який треба видертись. і ми лізли, тобто феля норм йшов, а я просто вповзала, проте як би то не було складно, але я повзла вгору по мільйонам сходинок, допоки мене не відвідала думка, що десь таке вже було. і я зрозуміла, що це ж їбаний скайрім! хДД на нашому шляху зустрічались орди туристів, зненацька москалики з мотузковими орлами, тітоньки з водичкою і солодка вата, яку феля собі придбав. і коли ми нарешті вилізли нагору (там ще дуже епічно великий український прапор на вітру розвивався), ми сиділи, пили воду і жерли вату, від якої я випадково відірвала половину хДДДД і потім в мене руки липли до всього хд
отак я видерлась на високий замок, вивчила там FUS
крилаті вислови:
- аааа фоточкі тп, фоточкі тп, в нас ще нема аватарок на фоні пожовклого листя!!
- хлопчик, йди в жопу, хлопчик!
- понаїхали тут В НАШ львів!!
П'ЯТА ВЛАДА ТА СИНХРОНП'ЯТА ВЛАДА ТА СИНХРОН
я впевнена, що давати фелі в руки карту можна. але чомусь йому в той день не щастило хд ми шукали аймакс дуже довго. пересаджувались декілька разів з маршруток, потім хуярили по стрійській, знайшли там атракціони, стадіон, все що завгодно але не аймакс. ми шукали довго, тричі пройшли повз одних й тих самих гопників, а потім за навігатором йшли тупо два кілометри, плекаючи надію нарешті прийти. в мене до того часу дуже боліли ноги, бо після замку ми ще встигли повернутись, знайти площу ринок і приблизне місцезнаходження криївки, поїхати додому, пожерти і поїхати в кіно. а кіно не хотіло з'явдятися, аж поки я не здогадалась спитати в однієї дівчинки, як нам туди дістатись. ось тоді ми й дізнались що тц кінг кросс леополіс (ми ще до цього жартували що аймакс то площа гріммо 12 хд), який у львові звуть просто ашаном, знаходиться за містом і до нього ще 2 кілометри хд я сказала фелі щоб навіть не думав тягти мене туди пішки, ми сіли зайцями у забитий автобус 3а і поїхали на його кінцеву - тобто саме у пункт призначення хд
квитки ми викупили, і ще лишалось півтори години до початку сеансу. феля виказав прикру новину що грошей в нього аж тридцять гривень. я сказала що в мене триста хд феля подивився на мене величезними очима й друге листопада то був перший день у історії, коли не феля пригощав мене, а я пригощала фелю хд
далі був епік тому що ми пішли поїсти млинців і феля собі щось там замовив, ну і я підходжу кажу мовляв два з шоколадом й бананом (а третій з джемом був в підарунок), ну а потім була милота бо я спитала "феленька, морозивко хочеш?", а він такий мурчить "таааак" :3 боже, це було справді дуже мило)
а чому синхрон? тому що ми взяли однакові замовлення не домовляючись при цьому взагалі ніяк! хДДДД синхрон то наша тема, бо за тривалого контакту ми починаємо однаково думати, і навіть на відстані ми змогли пофарбувати нігті в один й такий самий фіолетовий колір хДДДДД чорт, ну начинка з бананом та шоколадом була не першою і не останньою, тут навіть закони реклами не працюють, то тупо синхрон хДДДД
а рецензію на п'яту владу ви зможете побачити в наступному номері "галасу", якщо він вийде, чи я бажаючим вишлю окремо. тут скажу що фільм ну зовсім не ідеальний, проте в ньому є месседж, він не пустий і не жуйка для мозоку. усі журналісти мають його переглянути, але щось мені підказує, що реакція буде приблизно така ж сама як у наших сусідок, що казали що фільм довгий дуже, нудний та незрозумілий. курочки)))
ПСИХИ З СИХІВАПСИХИ З СИХІВА
додому ми приїхали набагато скоріше. бо виявилось, що там ледве не пряма маршрутка ходить, але ліл не в тому. ліл в тому що ми не могли знайти вихід з тц хДДД при тому що коли ми спустились по сходах, то він був перед нами хДДД ми їхали додому через сихів, це спальний район львова та аналог цих ваших троєщин, борщагівок, митіщ, південних бутово, таірова, поскотів і т.д. я думала про одного мого давнього знайомого зі львову. він жив і зараз живе у сихові, і називав себе завжди психом з сихіва, хоча інші його звали добрий кіт. і так, це дуже кльовий кун, одного разу був період коли він мені дзвонив на мобільний і витрачав усі гроші, щоб мене підбадьорити, бо в мене хуйня була з відносинами (це було 3-4 роки тому і вже тоді у мене була перманентна хуйня з відносинами, саме так хд) ну так ось я думала що дуже прикро що за свого запального характеру він мене видалив даже давно і ми не можемо зараз зустрітись і про щось побазарити, як тоді, коли йому, 20-річному куну, було якесь діло до моїх підліткових проблем.
ми приїхали додому під дощем і з трьома літрами зіберта. ми п'ємо зіберт, бо чернігівське зкурвилось, а львівське мені ну якось не дуже. а зіберт дешеве і смачне, проте я не хочу знати з чого воно робиться хд отож ми до дванадцятої ночі жерли рибу, пили пиво та базарили за життя. я зіпсувала собі манікюр. але рибка була справді смачна. і я навіть пам'ятаю, що мені попадались самочки, а фелі самці, і я його ікоркою годувала хд і теми розмов не пам'ятаю зовсім. як і те, як я лягала спати. феля каже що я слухняно поклала окуляри на столик, полягала до ліжка й вирубилась до ранку. брутально. ніяких тобі слізних смс, ніяких соплей й слини, тіко вміння ужертись півторашкою найдешевшого світлого пива і при цьому проспати до ранку без ніяких підйомів хд
проте коли я зранку встала, то знов зустрілась майже з підлогою, проте вийшла з піке вдало й почапала до ванної хд мені не подобається пити все ж таки. побазарити з фелею я і так можу. а алкоголь вбиває в мені адекватність. я одразу стаю веселою, небезпечно відчайдушною та вкрай тупою, а на ранок мені погано :с
БРО, А ЧИ ТО ЕТИЧНО ФОТКАТИСЬ НА ФОНІ МОГИЛ?БРО, А ЧИ ТО ЕТИЧНО ФОТКАТИСЬ НА ФОНІ МОГИЛ?
я витягла фелю з ліжка о дев'ятій. о десятій ми були на личаківському кладовищі. для довідки: львів прокидається об одинадцятій хд отож кладовище було порожнє. а феля мене ненавидів хд
якщо у львові ви бачите щось масштабне та з однаковими плитами - то монумент упа. на личаківському є один такий зовні, і один зсередини. а ще туди квитки продають. квитки на кладовище, ліл, уявляєте? хд ну власне саме біля монумента пам'яті шухевича я спитала фелю а чи етично то, феля сказав хз і витяг камеру. з того моменту нам було пофіг хд отож в мене є фотки з монументом шухевичу, з могилою івана франка (того самого!) і ще на фоні багатьох невідомих проте дуже гарних могил. кладовище будувалось поляками, отож усіляких гжегожей бжержежчикевичей там дофіга, а на найвищому пагорбі (усе кладовище і є могили у лісі та на пагорбах, ото просто здуріти можна як круто!) є масове поховання поляків з однаковими хрестами та датами в районі 1917 року. я не можу згадати що там було з поляками, проте пробрало. ми аж там сіли посидіти, подивитись на цю жесть. там штук 50 було, не менше.
ДЕСЬ НА ПЛОЩІ РИНОКДЕСЬ НА ПЛОЩІ РИНОК
"ну і куди ми зараз?" - спитала я, коли ми вийшли з кладовища. "на площу ринок авжеж!" - відповів феля і повів мене по пекарській. там розтащований його медін імені данили галицького, а же купа корпусів, морг, жіноча консультація і таке інше, отож в будні там весело хд ми йшли, пили каву, угарали з назви надра банк і з того що у львові навіть власну назву "сбербанк россии" дідько переклали українською!!! хДДД то таке трололо, що просто сил немає сміятись хд а ще в
і ось ми прийшли на площу ринок 14. і ось мені стало сикотно. я пішла вперед, бачу декілька дверей, до одної ходу нема, інша якась замурована, а третя з дерева з віконцем і я розумію що ми правильно прийшли. ми підходимо. я вагаюсь чи відкривати чи стукати, феля каже відкривай потім стукай хД
І ТУТ ДВЕРІ ВІДКРИВАЮТЬСЯ З НОГИ А ТАМ МУЖИК НЕГОЛЕНИЙ У ФОРМІ УПА З ГВИНТІВКОЮ ПРЯМ МЕНІ В ОБЛИЧЧЯ
мужик: ГАСЛО!!!
іра: СЛАВА УКРАЇНІ!!!!111 О__________О
мужик: героям слава! пані, ця дівчина з вами?
іра: ...так q_q
мужик: а чого вона мовчить, вона шо, москалька?
феля: ...героям слава т_т
мужик: то я маю відповідати! ні, ви, пані, якісь підозрілі, нумо йдіть сюди разом...
і бере він нам наливає по чарці медовухи зі своєї фляги і каже пийте бо москалю ото смерть. я видихнула, закинулась, вийшло навіть смачненько хд ну він в нас питає чи кінцівки відчуваємо, ми кажемо так, і він нас таки пустив хд а там такі круті-круті сходи і я просто не розраховую і в стінку бамц! хДДДД скільки градусів у тій медовусі - загадка, проте мене накрило одразу зі всього, я зайшла в криївку в суцільній істериці, а потім до нас підійшов офіціант і замість привітання сказав слава україні і протягнув криївське меню - ну і кароч все. іра зрозуміла, що напевно це і є рай хДДД
меню криївки - то окремий анекдот, я з назв потухала, а феля з правил, як то не приносити до криївки свою зброю, ну і наше з ним улюблене "ворог не спить, отож і ти не спи у криївці!"
феля замовив собі курячий супчик, я - грибний, і разом ми взяли по зенику - то таке місцеве живе пиво, дууууже смачне. такі нам принесли їжу в алюмінієвих мисочках, і я ось що вам скажу. грибний суп, смачніший за криївський, не варить навіть, не побоюсь цього виразу, моя мама! а моя мама геніально варить супи! то просто... шедевр. і цей шедевр не хтів закінчуватись хд проте коли ми вже доїли й допили, у темній криївці трохи посвітлішало (то ми мабуть звикли хд), а у черговій групі туристів хтось вирішив шуткануть і на питання "москалі є?" відповів "є". і отримав холостий в пузо! хДДД серйозно, я спиною сиділа до того командира і справді налякалась, не кажучи вже про бідного туриста хДДДД такий різкий постріл у відповідь, тут вам криївка а не хуй собачий!! хДДДД
я надихнулась тим командиром і пішла до нього фоткатись хд
іра: я перпро-.. я перепрошую, слава україні!
командир: героям слава, що таке?
іра: а можна з вами сфотографуватись? :3
командир: навіщо?
іра: на пам'ять :3
командир: а чи не шпигунка ви часом, пані?
іра: та як можна! 3:
командир: ну добре, давайте
ну я до нього полізла обійматись, а він такий тепленький :33333 мене просто розірвало від умілєнія, на якусь мить я подумала що такий командир мене б точно захистив, будь я в тих місцях у непотрібний час :3 він кльовий і ще підказав мені де сувеніри і побажав успіхів і щоб ще заходили :3
а потім ми з фелею довго виходили через бункери, бо там такііііі бункери, матір божа, просто сердце зупиняється він захоплення, ну а коли ми вийшли на двір та побачили усю ту техніку, усі ті пристрої зв'язку, машину з написом УПА, мотоцикл, то мене розірвало знов. справді, там були такі шалені емоції, що навіть феля трошки надихнувся моєю ейфорією та припинив фейспалмити настільки відверто хд ну а коли ми вдвох забігли нагору по аварійних сходах, побачивши напис "до зенітки", то там вже й феля зробив аняня, побачивши оту здоровехну хуйовину. до речі у криївці за москальску лайку штрафують, отож я потрохи припиняю лаятись спільнокореневими "йоб", "блядь", "хуй" тощо хд хоча хуй то важко відмовитись. особливо коли я казала фелі що він каже це слово з неправильною інтонацією і пародувала джигурду хд "ні, феля, не хуу~уй а ХУЙ!!!"
повертаючись до зенітки. авжеж ми видерлись до неї на міні-вежу, і коли ти ось так сідаєш за неї, розсуваєш ноги, і відчуваєш отой небезпечний вогнепальний мітол, то просто одразу ж +9000 до пафосу на лиці і піднесення хд
а крамницю я скупила, бо на тир в мене грошей та навичок не вистачало хд там ще й тир є, підстрели 5 москалів - отримаєш листівку з бандерою хДДД а я купила собі футболочку з гербом упа, брілок слава україні-героям слава, кулончик на шию червоний з чорним тризубом й нашивочку маленьку у вигляді прапора червоно-чорного :3 ну і матері магнитик на холодильник - вітання зі львова, а під написом такі солдати упа з кулеметом хДДДД мати до речі досі угарає та преться як не знаю хто хД
ви не уявляєте. але навіть до криївки в мене є претензії! з футболками я почула наібалово, по вперше мені підсунули не той розмір, що я просила, мені довелось повертатися (через ті самі двері де ходу нема, для мене хід є всюди хд) і міняти, і знов мені дали не те що я просила, ну проте там вже краще. якщо еска на мене точно не налізла, то ікселька була б вже завелика. мені видали емку, хоча я просила іксельку, ну і емка на мені шикарно сидить хд як погано я про себе думаю, уті-путі))
а взагалі криївка то рай. той, хто вигадав її, мабуть геній))
О ШОСТІЙ ДОДОМУ, А ЯК ЖЕО ШОСТІЙ ДОДОМУ, А ЯК ЖЕ
ми намагались ще гуляти по львову, навіть пішли до франка, який дивиться на всіх як на гівно, побродили, знайшли той рояль на вулиці, на якому може пограти хто завгодно, і там вже сиділа нецікава бабуся, на відміну від чудового хлопчика, що грав там у суботу) і ми зрозуміли що ми заїбались, вже все побачили, грошей в нас нема, ну і почапали додому. вдома ми були о другій, хоча планували о шостій, і ще потім дуууже довго вбивали час, валяючись на ліжку. у феля навіть прокинувся гюго-інстинкт "гюго корить, корми-убивай", і він вирішив перед потягом нагодувати мене досхочу хд я їла та була вдячна, чо хд не буду воювати, я краще буду їсти, не буду воювати, кругом одні фашисти! хд
і що справді заслуговує уваги, так те як ми почали упаруватись вже в маршрутці. там народжувались епічні фрази як "брейся брейся драка ста дітей, нумо-нумо гей, нумо-нумо-нумо гей", "їде гітлер на таксі" (то я так почула слова маленької дівчинки за нами хд), "їде-їде гітлер на таксі, нумо-нумо гей, нумо-нумо-нумо гей, йому плювати на драку ста дітей, нумо-нумо гей", потім я оговорилась і назвала шухевича шукевичем, і пішли скороговірки "ми шукали шукевича а шукевич відшукав нас сам", "степанові бандері вуса побрили", потім феля запропонував мені видати буквар для львівських дітей з моїми скороговірками хд ну а апофеозом було коли фелі замість рейкового автобусу приглючився рейховий автобус хд ох я там загиналась, упорота наці-трава нарешті накрила його теж, і нас вже несло во всі боки хДД
біля потягу розставались неначе в останнє. я вдячна фелі дуже сильно за те, що він мене запросив і за те що так наполегливо витягував мене з того болота у якому я затрягла. то був ковток повітря, живильний, прилив енергії, то була справжня україна, якою вона мені виділась у снах)) дякую!
1. да | 2 | (100%) | |
Всего: | 2 |
@музыка: Тостер – Не буду воювати
@темы: контрол-фрик мод-он, приказано было любить, жозефил, Мориартичка повелевае, голимарство, Входи-ка, Том, в мой публичный дом!, sup sup terezi help me be a god, Граждане, сохраняйте революционную сознательность и не рыпайтесь ещё минут десять!
А дорогий тир у криївці?
не пам'ятаю точно, но десь там в районі 50 грн мені побачилось і я одразу ж передумала хд